Модель загроз: з чого почати захист приватності

Модель загроз (threat model) — це спосіб визначити, що саме ви хочете захистити, від кого, наскільки ймовірна загроза та скільки зусиль ви готові витратити на захист.

Це один із найважливіших кроків у цифровій приватності. Неможливо захистити всі дані від усіх можливих атак. Хороша модель загроз допомагає зосередитися на ризиках, які справді мають значення саме для вас.

Безпека завжди має компроміси

У цифровій безпеці немає абсолютного захисту.

Чим суворіші заходи безпеки, тим більше вони можуть впливати на зручність використання. Надійна система, якою людина не хоче або не може користуватися, часто гірша за дещо менш захищене рішення, яке вона використовує постійно.

П’ять запитань для побудови моделі загроз

Щоб сформувати власну модель загроз, почніть із п’яти простих запитань:

1. Що я хочу захистити?
2. Від кого я хочу це захистити?
3. Наскільки ймовірно, що ця загроза реалізується?
4. Що станеться, якщо захист не спрацює?
5. Скільки зусиль я готовий витратити на захист?

Розглянемо їх окремо.

1. Що я хочу захистити?

Спочатку визначте свої активи — інформацію, пристрої або інші речі, які мають для вас цінність.

Це можуть бути:

• електронна пошта;
• фотографії та відео;
• контакти;
• особисте листування;
• документи;
• історія пошуку;
• місцезнаходження;
• фінансова інформація;
• облікові записи;
• резервні копії;
• самі смартфони та комп’ютери.

Не обмежуйтеся лише переліком даних. Важливо також зрозуміти:

• де вони зберігаються;
• хто має до них доступ;
• які сервіси їх обробляють;
• що захищає їх від несанкціонованого доступу.

Наприклад, фотографія може зберігатися одночасно на смартфоні, у хмарному сховищі та в резервній копії. Отже, захищати потрібно не лише телефон.

2. Від кого я хочу це захистити?

Далі визначте потенційних противників (adversaries) — людей, організації або інші суб’єкти, які можуть становити загрозу вашим активам.

Це залежить від конкретної ситуації.

Потенційним противником може бути:

• зловмисник, який отримав доступ до вашого акаунта;
• шахрай;
• роботодавець;
• колишній партнер;
• конкурент;
• оператор зв’язку;
• рекламна компанія;
• державна структура;
• атакувальник у публічній Wi-Fi мережі.

Важливо не припускати, що всі противники мають однакові можливості.

Звичайний кіберзлочинець і державна структура можуть мати принципово різні ресурси, доступ до даних та технічні можливості.

3. Наскільки ймовірна загроза?

Тут потрібно відокремити можливість від ризику.

Те, що певна подія теоретично можлива, ще не означає, що вона є ймовірною.

Наприклад, ваш мобільний оператор потенційно має доступ до значного обсягу інформації про ваше користування мережею. Але сценарій, за якого оператор навмисно оприлюднить ці дані, може бути малоймовірним.

Натомість викрадення пароля через фішинговий сайт може бути цілком реальною загрозою для звичайного користувача.

4. Що станеться, якщо захист не спрацює?

Наступний крок — оцінити наслідки.

Втрата доступу до старого форумного акаунта і компрометація банківського акаунта — це принципово різні ситуації.

Подумайте, що може зробити противник, якщо отримає доступ до конкретного активу.

Наприклад:

• прочитати приватне листування;
• викрасти фотографії;
• отримати доступ до фінансових даних;
• видалити файли;
• змінити інформацію;
• видати себе за вас;
• оприлюднити конфіденційні дані;
• заблокувати доступ до ваших акаунтів.

Після цього оцініть, наскільки серйозними будуть наслідки.

5. Скільки зусиль я готовий витратити?

Останнє питання часто ігнорують.

Безпека має бути практичною.

Ви можете побудувати надзвичайно складну систему захисту, але якщо для її використання потрібно виконувати десятки незручних дій щодня, велика ймовірність, що з часом ви почнете обходити власні правила.

Комусь достатньо:

• менеджера паролів;
• унікальних паролів;
• багатофакторної автентифікації;
• автоматичних оновлень;
• резервних копій;
• захищеного месенджера.

Для людини з набагато вищими ризиками цього може бути недостатньо.

Простий приклад

Уявімо звичайного користувача смартфона.

Його активи:

• особисті фотографії;
• Gmail;
• банківський застосунок;
• контакти;
• листування.

Потенційні загрози:

• викрадення смартфона;
• фішинг;
• викрадення пароля;
• шкідливий застосунок;
• злам облікового запису.

Наслідки можуть бути серйозними: від втрати фотографій до фінансових збитків або захоплення облікових записів.

У такому випадку цілком логічними заходами можуть бути:

• унікальні паролі;
• менеджер паролів;
• багатофакторна автентифікація;
• блокування смартфона;
• шифрування пристрою;
• регулярні оновлення;
• резервне копіювання важливих даних;
• обережність із посиланнями та вкладеннями.

Не обов’язково переходити на максимально складну конфігурацію лише тому, що вона існує.

Модель загроз змінюється

Модель загроз — це не документ, який ви створюєте один раз і більше ніколи не переглядаєте.

Ваші обставини можуть змінитися.

Ви можете:

• змінити роботу;
• почати працювати з конфіденційною інформацією;
• переїхати;
• отримати нові пристрої;
• почати використовувати нові сервіси;
• стати публічною особою;
• зіткнутися з новим типом загрози.

Разом із цим повинна змінюватися і ваша стратегія захисту.

Висновок

Приватність — це не змагання за кількість встановлених privacy-інструментів.

Хороший захист починається з розуміння того, що саме ви захищаєте, від кого, наскільки це ймовірно і якою буде ціна помилки.

Тільки після цього має сенс вибирати конкретні технології та сервіси.

Саме тому модель загроз є хорошою відправною точкою для побудови особистої стратегії цифрової приватності.

---

Джерело

Матеріал підготовлено на основі концепцій та рекомендацій Privacy Guides — Threat Modeling.

Оригінал: Privacy Guides — Threat Modeling

Privacy Guides поширює основний контент на умовах Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International (CC BY-SA 4.0). Перед публікацією перекладу необхідно зберігати належне зазначення авторства та відповідати умовам ліцензії.